Улитка виноградная

Разведение виноградных улиток в домашних условиях – это прибыльный бизнес, о котором мало кто знает. Точнее, мало кому приходит в голову именно эта идея, когда начинаются поиски способа заработать. И очень зря. Разведение этих моллюсков – отличный бизнес, который сможет принести вам удовольствие и хороший доход. У нас брюхоногие – это экзотика. А вот во многих странах Европы (Франция, Италия, Греция, Швейцария) этот продукт является привычным.

Почему улитки такие дорогие? Их мясо очень полезное – оно не содержит холестерина, жиров и других вредных веществ. Оно идеально для тех, кто заботится о своей фигуре и следит за здоровьем. Вкус – это дело субъективное. Многим нравится вкус моллюсков. А те, кто и остался не в восторге от этого продукта, признают, что брюхоногие – это очень экзотический деликатес, и попробовать его хоть раз в жизни стоит. Если вы ни разу в жизни не ели этих моллюсков, наверняка, вам уже захотелось их попробовать!

Какое-то время назад было сложно представить себе, что улитки могут употребляться в странах СНГ. Но сейчас, с развитием кулинарной сферы, они уже не воспринимаются как что-то страшное и странное для употребления в качестве еды. Этих моллюсков подают в хороших ресторанах, их можно увидеть в продаже на полках супермаркетов. Сказать, что спрос на эту продукцию огромен, нельзя. Но как для экзотического мяса, этот продукт очень хорошо чувствует себя на рынке.

Разведение виноградных улиток

Хоть этот бизнес и домашний, без регистрации деятельности в государственных органах не обойтись. Зарегистрироваться нужно как индивидуальный предприниматель и при оформлении документов указать код деятельности, связанной с рыбопродуктами, ракообразными и моллюсками.

Готовьтесь к тому, что по ходу деятельности вам не раз придется столкнуться с ветеринарными службами. Так как вы собираетесь производить продукт питания, а улитки – это моллюски (то есть, живые существа), то процесс вашей деятельности должен регламентироваться и согласовываться соответствующими службами. Мясо этих моллюсков обязательно должно проверяться на чистоту и отсутствие вредных для человека веществ. К тому же, с наличием сертификата качества вы, как предприниматель, будете чувствовать себя гораздо увереннее.

Интересный факт: улиточное мясо – это натуральная «виагра», которая оказывает положительный эффект на мужскую потенцию.

Виды съедобных улиток

Самые распространенные моллюски, которых едят – это виноградные (Helix pomatia) и гигантские ахатины (Achatina fulica). Виноградные улитки ценятся больше, так как их мясо полезнее. Да и в ресторанных меню чаще можно встретить именно виноградных моллюсков. Существует еще немало видов съедобных брюхоногих. Например, такие, как otala vermiculata, archelix punctata, sphincterochila candidisima и некоторые другие страшные слова – это всё названия съедобных улиток. Но эти виды уж очень экзотические, и вряд ли вы их найдете у нас. А если и найдете, то для нашего рынка разводить их будет совсем неперспективно. Поэтому останавливаемся на виноградных моллюсках, которые хоть как-то знакомы потребителю.

Особенности разведения

Это бизнес, требующий большого терпения. Эти существа не только медлительны при передвижениях, но и довольно долго развиваются от «ребенка» до взрослой особи. Если улитке не создать приятные для нее условия обитания, она и с потомством торопиться не будет. Эти животные долго могут держать в себе «зародышей» до того момента, когда появятся благоприятные условия для размножения.

Крайние сроки созревания моллюска – от полугода до трех лет. Столько должно пройти времени до того, как улитка превратится в продукт, готовый к употреблению в еду. Но чаще всего этот срок занимает примерно полтора года. Поэтому, если вы хотите сэкономить время, лучше сразу же закупать взрослых особей, которые смогут дать потомство как можно раньше.

У улиток отсутствует половая принадлежность. Они – однополые существа, и это значит, что потомство сможет производить каждый моллюск. Виноградные моллюски производят до 60 особей потомства в год.

Условия для разведения виноградных улиток

Если вы думаете, что заниматься подобным бизнесом можно только в условиях сельской местности, то мы вас обрадуем – он доступен даже городским жителям. Организовать все необходимые условия для разведения моллюсков можно в городской квартире. Вам нужна будет комната площадью не менее 20 квадратных метров, в которой разместятся около десяти моллюскариев (типа террариумов). В таких моллюскариях можно содержать любые виды брюхоногих. В искусственно созданных условиях жизни виноградные улитки размножаются более активно – ведь зимы у них нет, значит, можно не впадать в анабиоз (по сути это «спячка»).

Идеальная температура для содержания этих животных – 23 градуса по Цельсию. Почва, находящаяся в моллюскариях, должна быть удобрена кальцием и другими веществами, способствующими укреплению здоровья животных. Кстати, много полезных для себя веществ брюхоногие добывают из обычной грязи. Моллюскарий также должен регулярно увлажняться. Если у улиток начнется «засуха», они станут еще более медленными, чем обычно. И размножаться им не сильно-то захочется. Не реже одного раза в три дня нужно убирать моллюскарий и извлекать из него отходы жизнедеятельности. Если этого не делать, они очень быстро заболеют и умрут.

Для виноградных улиток подойдет растительный корм – листья, сорняки, какие-то ветви. В природе они ползают по растениям, а заодно и питаются ими, поэтому и при домашнем разведении нужно создать им почти такие же условия. Можно кормить их и специальным комбикормом для брюхоногих.

Отдельного внимания заслуживает улиточная икра. Ее тоже едят (говорят, она обладает легким грибным привкусом). Получить улиточную икру можно только во время брачных игр особей. Советуем вам выделить один моллюскарий и сажать туда улиток, когда у них начинается брачный период. Так вся произведенная ими икра будет находиться в одном месте, что облегчит вам ее извлечение оттуда. К тому же, моллюски, переживающие свои любовные игры, не будут мешать другим особям, занятым в этот момент более спокойными делами. Спариваются брюхоногие чаще всего с марта по май.

Процесс размножения

После спаривания, обе особи будут откладывать яйца. После успешной кладки яиц, их необходимо поместить в инкубатор. Там они должны находиться около полугода, после молодых особей можно помещать в моллюскарий ко взрослым. Вам практически не нужно будет вмешиваться в процесс размножения улиток – они всё сделают самостоятельно. Останется лишь поухаживать за плодами их стараний.

Большую опасность для моллюсков могут представлять такие существа, как черви, ежи, кроты, насекомые, ящерицы. Если вдруг по какой-то случайности кто-то из перечисленных созданий попадет в вашу квартиру, то сразу изолируйте брюхоногих во избежание непоправимых последствий.

Закупка виноградных улиток

Чтобы бизнес приносил эффект, нужно будет со старта закупить как минимум 800 особей. Поставщики продают их поштучно и на развес – стоимость высчитывается исходя из количества килограммов. Второй вариант закупок может быть даже выгоднее, ведь вес у моллюсков совсем небольшой. Попытаться найти виноградных улиток самостоятельно вы, конечно, можете. В странах СНГ есть территории, где они встречаются. Например, южная часть России. Но вряд ли вы сможете найти 800 штук за короткий срок. Поэтому лучше не создавать себе проблем, а найти оптового продавца и купить у него особей для разведения.

Улиточный бизнес очень развит в Польше, и поэтому именно там можно найти самых лучших по качеству брюхоногих. Если вы серьезно настроены на этот бизнес – отправляйтесь в Польшу за своим первым маточным стадом, которых вы будете использовать для разведения. Только перед поездкой проконсультируйтесь у специалистов – ведь развитость рынка вовсе не означает, что вы не напоритесь на некачественный продукт. В Польше вы сможете повысить свою квалификацию в выращивании улиток. Многие фермерства проводят обучение этому ремеслу за умеренную плату.

Продажа виноградных улиток

Когда вся первая партия моллюсков достигнет оптимального уровня своего роста, самых крупных особей оставляйте для дальнейшего разведения, а остальных можно пускать на продажу. Перед тем, как убить улитку, несколько дней ее нужно поморить голодом (да, если вы очень гуманны, возможно, этот бизнес не для вас). Держать животное без еды нужно для того, чтобы его организм максимально очистился. Обычно хватает три-четыре дня. После моллюск нужно убить и снять с него ракушку. Далее он подвергается быстрой заморозке и отправляется на продажу. Можно продавать и живых особей. Однако, если вы продаете живых улиток и их мясо, следите, чтобы эти два продукта не контактировали.

Каналы сбыта

Кому можно продавать виноградных улиток:
• розничным покупателям;
• оптовым покупателям (для перепродажи или других целей);
• магазинам и супермаркетам;
• ресторанам и кафе;
• фармацевтическим компаниям.
Всем, кроме последнего пункта, интересны моллюски в качестве еды. А вот фармацевтическая сфера использует их для своих целей – некоторые виды брюхоногих служат дополнительным веществом для создания лекарственных препаратов от кашля, для омолаживания организма, укрепления иммунитета.

Составляем бизнес план

Облегченная версия выглядит так. Для начала нужно купить партию улиток для разведения – 800 особей обойдутся примерно в 2200 долларов. Почему именно 800? Это то приблизительное количество, с которого можно будет вывести около одной тонны животных на продажу. Продажи вы сможете начать примерно через 9 месяцев (столько нужно, чтобы достаточное количество особей размножилось). Одну тонну улиточного мяса вы сможете продать за 30-40 тысяч долларов. Общий доход за месяц может составить приблизительно 5 тысяч долларов. Ежемесячные расходы – около 300 долларов.

Всем, кто решил заняться улитководством, будет интересно посмотреть этот видео ролик. Вы узнаете многое о виноградных улитках, о чем точно не знали ранее.

Выращивание моллюсков как бизнес — это процесс не очень сложный, но довольно долгий. И если вы всё же решили стать предпринимателем-улитководом, то удачи вам в этом деле!

Африканская улитка ахатина — самый крупный представитель сухопутных моллюсков. Кожа пупырчатая, в морщинках. Раковина массивная, толстостенная. Дыхание кожное, дополняющее дыхание через легкие. Жабры отсутствуют. Рожки маленькие (две пары), служат как органы осязания. На концах первой пары расположены глаза. При испуге, прячась в раковину, могут пищать. Ахатина поедает гниющую растительность, падаль, грибы, водоросли, лишайники, кору цитрусовых.

Названия: ахатина, африканская улитка ахатина, гигантская африканская улитка (engl. Giant african land snail).

Ахатины. Фото Борис Лабыкин

Описание: ахатина самый крупный представитель сухопутных моллюсков. Кожа пупырчатая, в морщинках. Раковина массивная, толстостенная. Дыхание кожное, дополняющее дыхание через легкие. Жабры отсутствуют. Рожки маленькие (две пары), служат как органы осязания. На концах первой пары расположены глаза. У взрослых ахатин раковина состоит из 7-9 оборотов.

Окрас: окрас раковины разный, но обычно коричневый с чередованием более темных и светлых полос. Тело может быть окрашено от серого до темно-коричневого.

Размер: длина раковины ахатины до 25 см, тела — до 30 см.

Ахатина (Achatina immaculata). © Фото Татьяна

Вес: около 250 гр.

Продолжительность жизни: в неволе 5-9 лет.

Голос: при испуге, когда прячется в раковину, могут пищать.

Среда обитания: тропические леса.

Враги: ежи, мыши, насекомые (красотел, жуки, сверчки, многоножки), птицы, жабы и лягушки, кроты, скунсы, ласки, ящерицы, улитки.

Пища/еда: питается ахатина при помощи «язычка», усаженного роговыми шипами. Ахатина поедает гниющую растительность, падаль, грибы, водоросли, лишайники, кору цитрусовых. В ее рационе более 500 различных видов растений, включая овощи, бобы, тыквы и дыни, салат, картофель, лук, подсолнечник, эвкалипт.

Поведение: ахатина активна как днем, так и ночью (если влажность низкая).При отсутствие корма и снижении влажности, закапывается в землю и впадает в спячку до лучших времен. Устье закупоривает пленкой из слизи. Хотя это и тропическая улитка, но может пережить заморозки и снег. Во время спячки ахатина теряет до 60% собственного веса. Активна при температуре 10’C.

Ахатина Ретикулята альбиносы (Achatina reticulata). Ахатинка — Уголок экзотики

Размножение: гермафродит. Одна улитка ахатина откладывает 100-400 мелких яиц (4,5-5,5 мм в диаметре). За всю жизнь ахатина способна отложить до 5 млд. яиц. Для того, чтобы отложить яйца, закапывается в землю. Иногда ахатина откладывает яйца у основания растений или на каменистой поверхности. Яйца белые или желтые, по форме напоминают куриные. Сначала у яиц плотная скорлупа и на просвет они кажутся янтарными.Со временем содержимое яиц мутнеет, а скорлупа истончается.

Сезон/период размножения: при подходящей влажности — круглый год.

Половое созревание: 6-16 месяцев.

Ритуал ухаживания: такой же как и у виноградной улитки.

Инкубация: 10-30 дней (в зависимости от температуры).

Ахатинка — Уголок экзотики

Потомство: новорожденные ахатины достигают в длину до 3-5 мм. Раковины прозрачные. Растут быстро: в месяц они вырастают до 10 мм, к 6 месяцам — до 35 мм и больше. Растут на протяжении всей жизни, но основной рост — в первые два года.

Польза/вред для человека: в Африке употребляют в пищу, а в Европе ахатина стала домашним питомцем. В США — национальное бедствие. Все пойманные ахатины умерщвляются, а их владельцы получают наказание — 5 лет тюрьмы. Ахатина является промежуточным хозяином паразитов.Обычный огородный вредитель.

  • Африканская улитка ахатина: содержание в неволе
  • ЧАВО: африканская улитка ахатина
  • Имена для улиток

Правообладатель: портал Зооклуб
При перепечатке данной статьи активная ссылка на источник ОБЯЗАТЕЛЬНА.Математика агробізнесу 7 серпня 2018 17527 0

Розведення равликів та створення таких екзотичних ферм в Україні набуває небаченої популярності. Самі фермери жартують, що це «бізнес лінивих»: почати можна з мінімальними вкладеннями, а отримати прибуток — досить швидко.

Чому равлики?

Щороку європейці (зокрема Франція, Іспанія, Португалія, Бельгія, Німеччина, Італія, Греція, Швейцарія) з’їдають кілька сотень тисяч тонн равликів, при цьому попит на них залишається стабільно високим і навіть не задоволеним. В Україні культура споживання цих молюсків розвинута мало, а самі равлики — це екзотика.

За останні чотири роки експорт зріс у 100 разів, що свідчить про досить високу успішність равликового бізнесу.

Ще з давніх часів равлики були відомі завдяки своїм смаковим властивостям та харчовій цінності. М’ясо равликів дуже корисне: у ньому міститься більше білка, ніж у курячому яйці, але немає холестерину, жирів та інших шкідливих речовин. Крім того, равлики зазвичай не викликають алергічних реакцій, що дає можливість вживати їх у їжу навіть людям, схильним до алергії. Ще м’ясо равликів знамените як афродизіак, тобто воно здатне посилити пристрасть, розпалити бажання. Учені експериментально підтвердили підвищення пристрасті та загострення відчуттів після вживання равликів.

Крім того, існує такий ще маловідомий напрям бізнесу, як реалізація равликової ікри. Вона має незвичний смак і є дорогим делікатесом.

Равлики багаті різними амінокислотами і біологічно активними речовинами, що робить їх привабливими для використання в косметології і фармацевтиці.

Дослідження показали, що секрет, який виділяють равлики, має високі регенеруючі властивості та швидко відновлює клітини шкіри. Натуральні креми із вмістом равликового слизу можуть ефективно загоювати рубці після травм і опіків, сповільнювати старіння шкіри, підвищувати її еластичність. А деякі салони краси навіть пропонують масаж равликами: на обличчя клієнток просто висаджують живих молюсків, тож під час процедури равлики спокійно повзають, залишаючи після себе «молодильний» слиз.

Зважаючи на шалений попит на продукцію з равликів, заснування равликової ферми може стати успішним бізнес-проектом. Крім того, в Україні поки немає жорсткої конкуренції в такій перспективній сфері, як переробка равликового м’яса та виробництво ікри і слизу. А екзотичні страви з равликів можуть стати родзинкою будь-якого кафе чи ресторану та приваблювати туристів в українські міста і села.

Гелікокультура

Гелікокультура (від англ. heliciculture або heliculture) — процес промислового вирощування равликів, придатних для споживання в їжу чи отримання слизу для виробництва косметики та медичних препаратів. Традиційно м’ясо равликів застосовують для приготування знаменитої вишуканої страви ескарго. У їжу також використовують равликові яйця як різновид ікри.

Найвідомішими їстівними видами равликів є Helix pomatia (також відомий як римський, бургундський чи виноградний равлик). Вид поширений майже на всій території Європи. Також дуже популярним є вид Cornu aspersum, або садовий равлик. Ареолом цього виду був спочатку Середземноморський регіон, але тепер він є поширеним у багатьох районах Північної Америки, Центральної Америки та Австралії.

Трохи історії

Смажені равликові мушлі були знайдені в багатьох археологічних розкопках. Це свідчить про те, що равликів вживали в їжу ще в доісторичні часи.

Витоки гелікокультури беруть свій початок із регіону Таркуїнія в Італії. Там вперше почали вирощувати римських равликів (вид Lumaca romana). Технологію описав Квінтус Фульвіус Ліппінус у 49 р. до н. е.), пізніше деякі нюанси розведення равликів згадував знаменитий римський вчений-енциклопедист і письменник Марк Теренцій Варрон у трактаті «Про сільське господарство». Варрон описав, що древні люди облаштовували поблизу своїх домівок спеціальні загороди й відгодовували равликів спельтою та ароматичними травами.

У працях Плінія Старшого вказано, що римляни вважали ескарго елітною їжею і кращих равликів відбирали для подальшого розмноження. Історик описав перший «равликовий сад», де розводили різні види цих молюсків в окремих секціях.

Для приготування ескарго равлика виймають із мушлі, фарширують петрушкою та часником і закладають назад. Подають із соусом на основі білого вина.

Згідно з деякими джерелами, французи експортували коричневих садових равликів у Каліфорнію в 1850-х роках і пропонували американцям вишукане ескарго. Інші джерела стверджують, що вперше до США равликів привезли італійські мігранти.

Мовою економістів

Нині у світі споживается понад 850 тис. т равликів, їх ринок складає близько $12 млрд. Лише 15% усіх молюсків вирощують на фермах, решту збирають у природних умовах.

Лідером серед покупців равликів є Китай з часткою понад 40% від світового імпорту. За ним йдуть європейські країни, що славляться екзотичною кухнею — Італія і Франція.

Експерти стверджують, що в найближче десятиліття попит на продукцію гелісикультури в Азії та Євросоюзі буде таким же високим.

Імпорт равликів у США включає свіжих, приготованих, охолоджених та заморожених молюсків. Основними експортерами є Франція, Індонезія, Греція та Китай. У свою чергу, США експортували живі, свіжі, охолоджені або заморожені равлики вартістю до 13 країн, із них найбільше — до Японії, Нідерландів та Великобританії.

Обсяги виробництва й експорту равликів з України стрімко зростають. Так, у 2013 році їх було експортовано лише 3 т, у 2014 — 58 т, у 2015 — 260 т, а в 2016 — вже 380 т.

Цікаво, що найбільшим покупцем українських молюсків є Литва, яка імпортувала у 2017 році понад 98% загального обсягу експорту равликів.

Ще 1,5% припадає на Польщу. Утім Литва, в основному, переробляє закуплені в Україні напівфабрикати та відправляє їх в Італію, Іспанію, Францію, Угорщину. А от Білорусь переважно продає равликів кінцевим споживачам.

Кілограм равликів в українському супермаркеті коштує від 1 050 до 1 200 грн. Равликів продають магазини, де є рибні відділи, відділи морських делікатесів. Страви з равликів можна знайти в кафе і ресторанах.

В Україні HoReCA купують молюсків по 250-450 грн/кг, а ціни в меню стартують від 300 грн за порцію з 12-15 равликів. Європейці оптом платять по €8-12/кг.

Найдорожче продають ікру равликів: 50 г коштує 1 850 грн. У Європі ціна за 50 г — від €60 до €350 залежно від виду равлика. А нещодавно у фермерському господарстві на Дніпропетровщині виготовили на замовлення ікру вищого сорту вартістю 50 тис. грн/кг.

Їстівні види равликів

У їжу традиційно можуть використовувати равликів розмірами від 1 мм до 312 мм. Ескарго готують із видів Helix aspersa or to Helix pomatia, хоча інші види теж придатні для споживання. М’ясо гігантських африканських равликів Achatina fulica можуть нарізати, консервувати та подавати як окрему страву.

● Равлик Helix aspersa muller відомий як французький «маленьки сірий та великий сірий» равлик або Petit-gris, gros gris.
Походить із узбережжя Середземного моря та узбережжя Іспанії і Франції. Був знайдений на багатьох Британських островах, де римляни представили його в I столітті нашої ери. На початку XIX століття французи привезли його до Каліфорнії, де цей равлик став серйозним шкідником. Нині ці равлики поширені в усьому світі. Їх було ввезено в кілька країн Східної та Перської затоки ще до 1850 року, а потім — в інші країни, такі як Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Мексика та Аргентина.
Раковина дорослої особини має 4-5 завитків, а її довжина становить від 30 до 45 мм. Helix aspersa живе від 2 до 5 років. Цей вид більш пристосований до різного клімату та умов, ніж інші равлики, і може жити в лісах, полях, піщаних дюнах та садах. Ця адаптивність не тільки збільшує ареал Helix aspersa, але також робить розведення Helix aspersa легшим та менш ризикованим.

● Равликів Helix pomatia називають римськими, виноградними або яблуневими. Відомі тим, що є основою знаменитого ескарго по-бургундськи.
Цей вид поширений на переважній території Європи, але найчастіше можна його зустріти в лісистих горах і долинах, а також виноградниках і садах на висоті 2 тис. м над рівнем моря.
Раковина виростає до 45 мм. Багато хто віддає перевагу Helix pomatia перед Helix aspersa завдяки аромату та трохи більшому розміру.

● Otala lactea називають виноградними, молочними чи іспанськими равликами. Їхня мушля білого кольору з червонувато-коричневими спіральними смугами. Діаметр складає від 26 до 35 мм.

● До їстівних видів равликів належить Iberus alonensis або іспанська «вакета» чи «серана». Мають розмір близько 30 мм.

● Гайовими равликами або теж іспанською «вакетою» називають вид Cepaea nemoralis. Вони мають мушлі діаметром до 25 мм. Поширені в Центральній Європі та були ввезені й натуралізовані у США. Харчуються переважно відмерлими рослинними рештками, люблять кропиву та жовтець, але можуть ласувати і мертвими черв’яками чи іншими равликами.

● Achatina fulica та інші види ахатинів — це гігантські африканські равлики. Вони можуть вирости до 326 мм у довжину. Їхній рідний ареал пролягає на південь від Сахари в Східній Африці. Цих слимаків завезли в Індію в 1847 році. У 1925 році в Японії була невдала спроба зайнятися їх вирощуванням. Пізніше ахатинів завезли в інші райони Тихого океану, а після Другої світової війни їх транспортували в Каліфорнію і на Гаваї. У багатьох місцях ахатини стали серйозними шкідниками, які завдавали суттєвих збитків фермерам. Тож свого часу Міністерство сільського господарства США (USDA) заборонило ввезення в країну та зберігання живих гігантських африканських равликів.

Є ще багато інших видів равликів, котрих можна вирощувати та вживати в їжу: Cepaea hortensis, Otala punctata, Eobania vermiculata, Helix lucorum, Helix aperta тощо.

Равлики як бізнес

Гелісикультура в Україні стрімко набирає обертів. Уже досвідчені фермери кажуть: при розведенні равликів на базі фермерського господарства рентабельність такого бізнесу може досягати 100-300%.

Окупитися равликова ферма, де вирощують Helix aspersa, може через рік. Натомість, щоб окупити ферму з вирощування виноградних равликів, тобто Helix pomatia, треба більше часу — від 12 до 36 місяців.

Найчастіше українські фермери розводять виноградного равлика, а також великих сірих равликів Helix аspersa maxima і маленьких сірих Helix аspersa muller.

Равлики Helix аspersa вельми невибагливі та прості в розведенні й утриманні, при цьому особини швидко ростуть до потрібної величини.

Успішне розведення равликів вимагає правильного обладнання та матеріалів, включаючи спеціально обладнані загони або огороджені дворики; прилади для вимірювання вологості (гігрометри), температури (термометри), вологості ґрунту та світла; ваги та інструмент для вимірювання розміру мушлі; комплект для тестування вмісту ґрунту та збільшувальне скло, щоб побачити яйця равликів у спеціальних горщиках.

Також може знадобитися обладнання для контролю клімату (температури та вологості), для регулювання води (спринклерів і дренажної системи), для забезпечення світла і тіні, а також для знищення шкідників і хижаків.

Деякі садівничі системи, наприклад, системи штучного освітлення та водяні спринклери, можуть бути адаптовані для розведення равликів. Кращі результати фермермери отримують, якщо використовують равлики такого ж виду та покоління.

Можна виділити чотири системи, які є складовими равликової ферми:

● Зовнішні загони,

● Приміщення з контрольованим кліматом,

● Закриті системи (пластикові тунельні будинки або «теплиці»),

● «Маточники» та інкубатори — спеціально обладнані приміщення, де равлики можуть розмножуватися та дозрівати до певного віку.

Відкривати власну равликову ферму можна для вирощування одного виду равликів, наприклад, великих сірих равликів Helix аspersa maxima. Можна одночасно вирощувати кілька видів, але варто стежити за чітким видовим розмежуванням у загонах, аби уникнути «непорозумінь».

Крім бізнес-плану власної равликової ферми, потрібно як мінімум зареєструватися фізичною особою-підприємцем чи створити власне фермерське підприємство, оформити документи за кодом діяльності «ферма із розведення хробаків, равликів, молюсків» — (01.49 КВЕД ДК). Постачати равликів в українські ресторани і експортувати в Європу можна тільки якщо є сертифікат, що підтверджує якість м’яса.

Сума витрат для створення равликової ферми може варіюватися залежно від обсягів виробництва та вже наявних у фермера ресурсів. Досвідчені «равликівники» кажуть, що можна організувати вирощування равликів і на 0,1 га, але головне — забезпечити равликам максимально зручні умови для існування й розмноження.

Із кожної тонни маточного поголів’я Helix аspersa maxima і Helix аspersa muller можна отримати близько 30 т равликів.Фактично для вирощування однієї тонни Helix аspersa maxima потрібно 1 тис. репродуктів.

Фінансові параметри бізнес-проекту на сьогодні можна оцінити так, що при заздалегідь налагодженому збуту равликів уже в перший рік роботи равликової ферми засновник на 99% зможе покрити витрати на її запуск і роботу. При цьому у розрахунку нижче не взято до уваги продаж равликового слизу.

Технологія вирощування

Аби виростити й продати равликів із власної ферми, треба забезпечити низку нескладних умов. Існує два способи розведення равликів: із маточного поголів’я (початок розмноження з лютого) та з молодняка равликів (вирощування в відкритому полі з травня по червень).

Равликова ферма складається з приміщення для маточного стада та інкубатора, де витримані необхідні умови для вирощування молюсків. Також на фермі має бути обладнаний вуличний вольєр для відгодівлі равликів і теплиця для утримання молодняка у перехідний період навесні.

У приміщенні для маточного стада розташовують спеціальні стелажі із деревини: їх конфігурацію фермер може підібрати згідно власних потреб і можливостей. Але треба передбачити стоки для води, якою поливатимуть равликів, і зручну каналізаційну мережу.

Для равликів необхідно створити сприятливі умови. Для утримання маточного стада слід забезпечити в приміщенні м’який клімат із температурою 15-25 °С та підвищеною вологістю (від 75% до 95%). Хоча багато видів можуть витримувати більш широкий діапазон температур.

Оптимальною є температура 21 °C. При 12 °С равлики стають неактивні, а при 10 °C їхній ріст зупиняється. Коли температура опускається нижче 7 °C, равлики переходять у сплячий режим. Якщо температура піднімається набагато вище 27 °C або вологи стає замало, равлики теж впадають у літню сплячку. Вітер і протяги зазвичай прискорюють втрату вологи, тому цього на фермі треба уникати.

На життєдіяльність равликів впливає тривалість світлового дня, тому у маточнику варто підтримувати освітлення протягом 12 годин.

Через підвищену вологість у приміщенні може з’явитися пліснява. Тож фермер має взяти до уваги, що в приміщенні треба очищувати повітря та боротися з пліснявою. А щоб уникнути комах у маточнику, треба встановити спеціальні інсектицидні лампи в приміщенні.

Вуличний вольєр слід розміщувати з урахуванням якості ґрунтів, освітлення та вологості.

Молюскам треба забезпечити густу рослинність у вольєрах та полив. Зазвичай на земельній ділянці навесні висівають суміш перко, конюшини, ріпака чи інших трав. Крім того, листя трави повинно бути вологим, а сама земельна ділянка повинна мати схил, аби після дощу вода одразу стікала і равликам не загрожувало затоплення.

Для поливу краще обладнати свердловину з чистою і смачною водою, бо вона впливатиме і на здоров’я равликів, і на смакові властивості їхнього м’яса.

Читайте: Свердловина на фермі: як відобразити в бухобліку за новими стандартами

Також фермер має подбати про спеціальні невеликі паркани, щоб равлики не могли втекти. Досвідчені фермери використовують у якості обмежувача на таких парканах сіль: утриманці просто не можуть через неї перелізти. Або можна монтувати такі собі електричні пастухи для равликів на цих огорожах.

Для укриття та відгодівлі равликів потрібні дерев’яні щити — саме під ними равлики ховаються у спеку. На ці щити можна висипати корм чи поставити спеціальні годівниці.

Равлики залюбки живуть у вологих, але не заболочених умовах. Отже, необхідний добре дренований ґрунт. Дослідження вказують на те, що коли вміст води у ґрунті близько 80% і вологість повітря в темний період доби складає більше 80%, то це є найбільш сприятливими умовами. Багато фермерів використовують системи для виробництва туману, щоб підтримувати належну вологу в повітрі та/або на ґрунті.

Равлики копаються в ґрунті і ковтають його. «Смачний» ґрунт сприяє росту равликів та забезпечує частину їхнього харчування. Відсутність хороших ґрунтів може призвести до утворення крихких раковин навіть тоді, коли равлики мають збалансоване харчування.

Добре функціонуючий ґрунт має такі характеристики:

● Не містить ні багато піску, ні занадто багато глини: равликам важко буде копати тверду глину, а пісок легко висихає.

● Вміст органічних речовин становить 20-40%. Органіка підвищує ємність катіонного обміну ґрунтів для кальцію та магнію, що, у свою чергу, стимулює ріст равликів.

● Показник кислотності ґрунту має бути близько 7 рН.

● Має містити багато кальцію, адже саме з нього на 98% складаються мушлі равликів.
Загальним способом введення кальцію є додавання в ґрунт вапняку в рекомендованій концентрації 4,5 кг на 9,3 кв. м. Кальцій також можна додавати в корми.

Більш сучасні технології радять додавати поліакриламід у нормі 12,5 куб. см (тобто розвести 160 г препарату в 250 мл води) на кілограм сухого ґрунту. Така стабілізаційна обробка допомагає протистояти промиванню ґрунту та дозволяє регулярно чистити, не руйнуючи його структуру, яка є корисною для кладки равликових яєць.

Фермер повинен знайти спосіб запобігти потраплянню в ґрунт слизу і посліду равликів, а також уникати небажаних хімічних змін, які можуть відбутися під дією різних факторів.

Загалом, суміш грунту має складатися з торфу, глини, компосту, карбонату кальцію (CaCO3) та органіки.

Годівля

Період відгодівлі равликів триває з квітня по жовтень (або може змінюватися залежно від місцевого клімату).

Як зазначалося раніше, корм у маточниках і вольєрах треба розсипати якомога ширше, аби якнайбільше равликів мали до нього доступ.

Равлики харчуються твердою їжею, розщеплюючи її з радулою (це кутикулярний покрив глоткового виросту або язика). Активність равликів, включаючи харчування, відбувається переважно в темний період доби. Фахівці рекомендують із настанням сутінків здійснити перший полив вольєра, а потім висипати корм. Протягом ночі необхідно ще кілька разів полити територію, аби забезпечити равликам комфортні умови існування.

Молюсків поміщають у вольєри для відгодівлі в кінці квітня чи на початку травня, коли пройдуть приморозки. До того часу молодняк равликів можна перетримати в завчасно підготовлених теплицях із зеленню.

У вуличних вольєрах равликів відгодовують до червня, потім у них починається період парування і вони зменшують споживання кормів. Відгодівлю починають після того, як равлики відкладуть яйця. Потім дорослих особин можна забирати з вольєрів.

Равлики зазвичай віддають перевагу соковитим листкам та овочам над сухим кормом. Якщо молюсків годують овочами та фруктами, то залишки треба прибирати з вольєрів, аби запобігти псуванню.

Раціон равликів можна на 20% формувати із пшеничних висівок, тоді як решта 80% — свіжі фрукти, овочі та листя. Деякі фермери використовують овес, сою, кукурудзу, сою, крейду та інші комбікорми.

Протягом доби равлики можуть з’їдати кормів, що становить 10-20% від їхньої маси тіла. Це варто враховувати при розрахунку раціону. Активні равлики, позбавлені їжі, втратять більше однієї третини своєї ваги, перш ніж вони помруть від голоду: цей процес займає від 8 до 12 тижнів. Равлики у сплячці можуть жити без їжі значно довше.

Додавати кальцій (якщо його недостатньо у ґрунті) в меню равликів варто принаймні один раз на тиждень. Ця домішка не повинна містити шкідливих солей або бути настільки лужною, щоб «спалити» равликів. Кальцій можна змішати з вологими висівками або картопляним пюре і подавати на сковороді чи дерев’яному щиті. Це дозволить уберегти будь-яку залишкову їжу від гниття на землі.

Деякі фермери використовують для годівлі равликів комбікорми для курей на основі рибного та м’ясного борошна. Такий корм містить близько 16-17% білка і сприяє швидшому росту равликів. Є два рецепти такого корму: 1) фінішні корми для бройлерів, що містять 7% концентрованих кормів, 58% кукурудзи, 16% сої, 18% сорго, 7% вапнякового борошна (40% Ca); 2) корми в гранулах, що складаються з концентрату 5%, 10% кукурудзи, 15% сої, 20% сорго, 44% ячменю, 6% вапнякового борошна (40% Ca).

Гранули чудово підходять для дорослих равликів, а розсипчасті комбікорми — для молодших. Додатково треба забезпечити молюскам доступ до води в поїльницях. Винятково на сухих кормах равлики ростуть повільніше, тому краще надавати перевагу «вологій» відгодівлі.

Те, скільки їдять равлики кормів, напряму залежить від якості та навколишніх умов — температурного режиму, вологості повітря і доступу до питної води. Не забувайте часто чистити годівниці або щити та поїльниці.

Етапи вирощування равликів

Розведення равликів на фермі можна поділити на кілька етапів:

Репродукція

Із лютого до кінця квітня чи початку травня равлики розмножуються. У цей період маточне поголів’я виходить із анабіозу, споживає корми, парується та відкладає яйця. Після цього ікру поміщають в інкубатор.

Маточне поголів’я для репродукції можна розміщувати в приміщеннях чи рідше теплицях із описаними вище умовами для равликів (із дотриманням температурних режимів, показників вологості повітря тощо). Також варто приділити особливу увагу відгодівлі равликів у цей період. Можна додавати в раціон моркву та гарбуз — вони є своєрідними афродизіаками для равликів, відтак молюски паруватимуться більш активно.

Для того, щоб равлики мали куди відкладати яйця, через 3-4 тижні після пробудження й відгодівлі на стелажі ставлять спеціальні ємності із землею. Наприклад, невисокі горщечки мають бути на 8-10 см заповнені вологою і рихлою ґрунтовою сумішшю (ґрунт+пісок+крейда). Равлики зариваються в ґрунт, роблять гнізда і відкладають ікру. Цей процес може тривати до 20 годин.

Равлики суттєво втрачають вагу під час кладки яєць. Деякі слабшають настільки, що можуть загинути: після сезону репродукції помирає близько двох третин поголів’я.

У теплому і вологому середовищі Helix аspersa можуть відкладати яйця щомісяця з лютого до жовтня. Кожна маточна особина може відкладати 80-150 яєць.

Потім яйця равликів вибирають із горщечків і кладуть у спеціальні контейнери. Ці контейнери у подальшому зберігають в інкубаторах за постійної температури близько 21 °C та вологості 80%. Але за потреби равликову ікру забирають на реалізацію. Більшість маленьких равликів народжуються через 3-14 днів.
Якщо умови в інкубаторі не дотримуються, то період народження може збільшитися. У цьому випадку перші равлики можуть харчуватися залишками оболонки з яєць або навіть їсти інші яйця. Тобто канібалізм набуває масового характеру, а цього треба уникати, якщо ви хочете зберегти поголів’я.

Далі з квітня до середини травня, коли мине загроза приморозків, дорощуємо молодняк равликів у теплиці.

Якщо фермер планує проводити репродукцію равликів одразу в теплиці без використання інкубатора, то варто заздалегідь почати її опалення, підготувати ґрунт і висіяти перко.

Перко — це культура, виведена в Німеччині шляхом міжвидового схрещування тетраплоїдних форм озимої суріпиці з листковою капустою.

Через 4-5 тижнів, коли рослини перко підростуть, можна перемістити на відгодівлю маточне поголів’я в теплицю. Згодом равлики відкладатимуть яйця в ґрунт.

Після завершення репродукції маточне поголів’я виносимо з теплиці, а новонароджених равликів переміщаємо у вуличний вольєр на подальшу відгодівлю.

Вирощування равликів у вуличних вольєрах

Із середини травня до вересня молодняк равликів випасають і відгодовують у вольєрах на відкритому ґрунті та дерев’яних щитах.

Основні вимоги до таких вольєрів: огорожа, годівниці (жолобки), полив, захист від птахів і гризунів.

Виносити молодняк у відкриті вольєри можна, коли вночі температура є вищою 8 °C, тобто за відсутності нічних приморозків і низьких температур.

Крім посіяної раніше рослинності (перко, конюшина тощо), равликів годують сухими кормами. На таких ділянках землі равлики виростають протягом 5 місяців. Якщо погодні умови протягом цього часу видадуться несприятливими, то якийсь час равликів можна утримувати в теплицях.

Збір равликів

Із середини вересня на фермі можна починати збір равликів і їхню подальшу доробку на зберігання та реалізацію.

Перед самим збором годівлю і полив равликів краще припинити. Або можна зібрати у спеціальні мішки, помістити на стелажі, витримати кілька днів, промити й підсушити — так фермери позбуваються випорожнень равликів. Адже равлики з фекальним масами є неліквідним товаром і часто такі партії рітейлери можуть повернути назад.

Чистих і сухих равликів сортують і фасують у спеціальні коробки чи ящики.

Як було сказано вище, крім м’яса равликів, особливу цінність нині має їхній слиз — його застосовують у медицині та косметології.

Європейські фермери мають досвід того, як отримати равликовий слиз. Тож українські колеги можуть запозичити такі технології, аби збирати цей цінний та корисний продукт і реалізовувати крупним косметичним та фармацевтичним компаніям.

Щоб змусити равликів виділяти слиз, фермери занурюють їх у горщики з водою та додають туди сіль, оцет чи інші речовини. Равлики отримують неабияких стрес, тому й виділяють очікуваний секрет. Проте уже існують більш гуманні методи, які спонукають равликів віддавати свій слиз. Так, уже існує спеціальна Мюллер-машина, обладнана паровими ванночками: равликам роблять своєрідний СПА-масаж і вони без сильного стресу виробляють слиз.

Матеріал підготовано за інформаційної підтримки Ukrainian Snail Holding та ФГ «Равлик-2016».

Так выглядит виноградная улитка

Каких только домашних питомцев не содержат в домашних условиях люди. Даже улиток. О содержании улиток ахатин в домашних условиях мы уже писали на нашем сайте – вы можете прочитать об этом вот . Однако, ахатины – не единственные улитки, которые могут жить рядом с нами. Есть ещё виноградные улитки – достойные претенденты на место в нашем доме и сердце, и именно о них сегодня мы вам и расскажем. Итак, об особенностях содержания виноградных улиток и обо всём что, нужно знать начинающему улитоводу…

Описание виноградной улитки

Виноградная улитка – относится к виду сухопутных улиток, и является одной из самых крупных. Ареал её обитания в Природе – Центральная и Юго-Восточная Европа, оттуда она была завезена в Южную Америку. Этот наземный брюхоногий моллюск, относится к отряду стебельчатоглазых, он имеет ассиметричное туловище, четко заметную голову и плоскую широкую ногу. На голове у виноградной улитки есть 2 пары щупалец и 1 пара глаз. Раковина моллюска изогнута в виде спирали, и образует 4-5 оборотов. Дышат улитки легкими, поэтому, не могут жить в воде. Как правило, окрас моллюска однотонный, желтовато-оранжевого цвета. Высота раковины достигает 45 миллиметров, а ширина составляет 46-47 миллиметров, а вот вес – от 22-х до 45-ти граммов (всё зависит от того, как и чем вы будете кормить свою виноградную улитку).

При правильном уходе продолжительность жизни моллюска составляет 6-8 лет, однако, в Швеции был зарегистрирован случай, когда виноградная улитка прожила целых… 35 лет. Внушительный возраст для такого питомца.

Кстати, виноградных улиток называют великорослыми, крышечными, бургундскими, яблоневыми, римскими, лунными и съедобными…
вернуться к содержанию

Где обитают виноградные улитки в Природе

Строение тела улитки

Если вы хотите создать для своего необычного питомца комфортные условия в своём доме, вам не помешает знать, где же обитают виноградные улитки в Природе. Итак, средой их обитания являются долины и горы, опушки лиственных лесов, парки, луга, овраги, которые поросли кустарниками, виноградники, почвы, имеющие щелочную реакцию. В сухую погоду эти влаголюбивые создания прячутся под камнями, в тени растений или зарываются в мох. Если же на улице аномально высокие температуры, то они становятся вялыми и могут даже впасть в состояние оцепенения – что-то сродни спячки, но как только начинаются дожди, улитка выбирается из раковины и вновь становится активной. Так что, вам придется постараться, чтобы создать для неё подобные комфортные условия у себя дома.

Ввергнуть в состояние оцепенения улитку может не только высокая температура, но и её понижение. Так, при температуре 9-12 градусов выше нуля по Цельсию она уже может впасть в спячку, причём, в спячку улитки могут впадать как по отдельности, так и целыми улиточными колониями, зарываясь в почву на глубину 5-10 сантиметров.

За время спячки улитка теряет приблизительно до 10% своего веса, однако, потерянные граммы она быстро восстанавливает через несколько недель после своего пробуждения.

Весной, как только на улице становится чуточку теплее – улитки просыпаются. Кстати, по словам специалистов, виноградные улитки способны переносить и более низкие температуры – они могут жить в течение нескольких часов и при температуре в -7 градусов ниже нуля.

Учитывая особенности комфортного температурного режима для этих моллюсков, не удивительно, что виноградные улитки большую часть жизни проводят в состоянии спячки и оцепенения, и бодрствуют только 4-5 месяцев в году.

Врагами этих моллюсков в Природе являются мыши, ежи, хищные насекомые, жабы и лягушки, ласки, скунсы, птицы, ящерицы и другие виды улиток – так что, если в вашем доме живет кто-то из выше перечисленных потенциальных врагов вашего будущего питомца – задумайтесь, а стоит ли его заводить, сумеете ли вы обеспечить ему безопасность, или он станет чьим-то обедом или ужином…

вернуться к содержанию

Что едят виноградные улитки в Природе

Подобно предыдущему пункту, предлагаем вам ознакомиться с рационом питания виноградных улиток в условиях свободного обитания. Эта информация станет для вас своеобразным ориентиром, который поможет вам узнать, что стоит включать в меню своего моллюска, а от чего лучше отказаться. Итак,

виноградные улитки, прежде всего, травоядные создания, они едят зеленую траву, листья и могут питаться перегноем.

По словам специалистов, в таком исключительно вегетарианском рационе питания виноградных улиток насчитывается более 30-ти видов диких, а также и культурных растений. Подобный рацион питания вы должны будете обеспечить ей, если возьмёте на себя ответственность за её жизнь. Кстати, интересный факт по поводу питания улиток — на кормежку они предпочитают выходить ночью, да и вообще, преимущественно они ведут ночной образ жизни. К этой особенности улиток вам придется либо приспособиться, либо попробовать перестроить режим дня моллюска под себя.
вернуться к содержанию

Где содержать виноградную улитку дома

Итак, вы всё-таки решились завести этого питомца в своём доме. В соседстве с ним есть свои плюсы, и с этим не поспоришь – бесшумный, ненадоедливый, спокойный, ваша улитка не будет доставлять вам хлопот, портить ваше имущество, и вы не будете переживать о том, успеете ли вы её выгулять после работы. Но, в таком соседстве есть и свои сложности. В частности, вам стоит позаботиться о приобретении специального террариума или аквариума для своей улитки. Он может быть как пластиковым, так и стеклянным, иметь большую площадь днища и хорошо вентилироваться. Вниз, на дно террариума, рекомендуется положить влажную смесь из земли и гранулированного активированного угля, в соотношении 6,5 литра к 1 литру. Но, следите за тем, чтобы такая смесь была чуть влажной, но не мокрой, так как в мокрой и вязкой грязи улитка может утонуть.

Такой террариум вам придется постоянно чистить, особенно обращая внимание на стекла и прочие предметы декора, которые будут покрыты слизью виноградной улитки. Для того, чтобы ваш питомец себя комфортно чувствовал в своём жилище, вам необходимо будет обеспечить ему надлежащий температурный режим – днём температура должна быть 20-22 градуса выше нуля по Цельсию, а ночью – опускаться до 19 градусов. Если вы забудете о регуляции температуры, и она упадёт внутри террариума ниже 7 градусов, ваша виноградная улитка погрузится в спячку, из которой её будет сложно вывести. В качестве освещения террариума лучше использовать флуоресцентные лампы, с помощью которых вы создадите для питомца световой день длиной в 12 часов, тем самым, подстраивая режим дня улитки под себя. Влажность внутри террариума должна быть в пределах 85-95%.

Что касается внутреннего оформления и обязательных элементов декора, то помимо растений, камней, кусочков известняка, половинок труб (они станут убежищем для улитки), не помешает поместить в него и небольшой искусственный водоём, в котором вы будете менять воду не реже 1 раза в день.
вернуться к содержанию

Чем кормить виноградную улитку в домашних условиях

Трапеза виноградной улитки

Вашему домашнему моллюску вы можете смело давать фрукты, овощи, листья растений и траву. В принципе, в своём вегетарианском рационе питания виноградные улитки всеядны. Главное, вовремя удалять остатки пищи из террариума для того, чтобы они не портились и не начинали гнить. Что касается дополнительных витаминов и минеральной подкормки, то обязательно положите в террариум кальций – он необходим улитке для здоровья, и без него она не будет активной.
вернуться к содержанию

Разведение виноградных улиток

Прежде всего, вам стоит быть в курсе того, что виноградные улитки по своей природе гермафродиты. Исходя из этой информации вы можете не особо заморачиваться по поводу того, кто у вас – самец или самка, и кого вам необходимо приобрести, чтобы у вас жила семья улиток. Кстати, после спаривания виноградные улитки могут сохранять свои сперматофоры в течении 12-ти месяцев.

Сезон размножения у них начинается в марте-июне месяце, однако, иногда улитки откладывают яйца и повторно – это происходит в начале осени.

Периода полового созревания они достигают к 12-18-ти месяцам жизни, раньше думать о потомстве от своих улиток не стоит.
вернуться к содержанию

Необходимые условия для размножения виноградных улиток

Если вы решили заняться разведением виноградных улиток, то вам необходимо будет заполучить не только самца и самку моллюска, но и организовать специальный разводной террариум, в котором толщина субстрата на дне будет не менее 7 сантиметров, а влажность почвы будет 80%, при температуре почвы 21 градусов. Для того, чтобы стимулировать процессы размножения улиток в таких условиях, вы можете увеличить продолжительность их светового дня до 18-ти часов. Правда, рассчитывать на то, что вы станете свидетелем, как это всё происходит – не приходится. Само спаривание, да и кладка яиц, которая происходит через кишечник в естественное укрытие или в заранее вырытую ямку, происходит ночью. За раз улитка может отложить до 40-ка белых, как жемчужинки, яиц, диаметром 4-7 миллиметров. После окончания кладки она засыпает ямку и с этого момента начиняется отсчёт инкубационного периода, который длится 3-4 недели.

Примечательно, что многие улитоводы отмечают, что период размножения истощает организм родителей улиток, и после окончания кладки погибает до 1/3 моллюсков.

вернуться к содержанию

Уход за меленькими виноградными улитками

Такими крошечными рождаются улитята

Спустя 3-4 недели после кладки яиц из них на свет появляются молодые улитки с маленькими гладкими и прозрачными раковинами, которые имеют лишь 1,5 завитка. Через 7-10 дней малыши покидают своё гнездо и выползают на поверхность террариума в поисках пищи, которой для них может стать смесь из тертых овощей, фруктов и листьев салата. Кстати,

не забудьте сразу же после того, как улитки завершат кладку яиц, вернуть их в свой родительский террариум, чтобы они не причинили вреда своему молодому потомству.

Для того, чтобы улитки росли быстро и хорошо развивались (только 5% из родившихся улитят достигают половой зрелости – остальные погибают из-за неправильного ухода), вам стоит создать для них световой день продолжительностью в 8-мь часов, постепенно его увеличивая. Через 3 надели, когда улитки наконец выберутся на поверхность субстрата, его необходимо будет заменить, а в самом террариуме провести уборку. Когда же улиткам исполнится 6-ть недель, и они станут вполне самостоятельными, чтобы постоять за себя – вы можете подсадить их к родителям. Как правило, к этому моменту их размеры будут больше в 4-5 раз, чем в момент их рождения, и они уже будут похожи на взрослых моллюсков.

Вот тут вы можете прочесть о том, как разводят улиток ахатин.
вернуться к содержанию

Болезни виноградных улиток

Болезни виноградных улиток, в принципе, те же, что и болезни улиток ахатин. И, для того, чтобы предупредить их развитие рекомендуется поддерживать чистоту в террариуме – это снизит риск заражения моллюсков нематодами, клещами, патогенными организмами, следить за сбалансированным рационом питания моллюсков – не давать им пищу животного происхождения, сладкое, мучное, острое, солёное и жирное, а также поддерживать комфортные температурные и световые условия содержания виноградных улиток. Тогда ваш питомец будет здоровым и счастливым по своим, улиточьим меркам.

Видео о виноградных улитках

Сегодня мы с вами говорили об особенностях содержания виноградных улиток в домашних условиях. А, вот стоит ли заводить такого питомца в доме (кстати, в Южной и в Западной части Европы этих улиток употребляют в пищу, поскольку их мясо высокопитательное и белка в нём содержится на 1/3 больше, чем в составе куриного яйца) – решать уже вам. Однако, принимая решение, руководствуйтесь, прежде всего тем, сумеете ли вы заботиться о виноградной улитке должным образом, сможете ли вы обеспечить ей комфортные условия содержания…

Если в вашем доме живёт виноградная улитка – поделитесь с нами своими наблюдениями за поведением своего питомца. Если вы только собираетесь завести виноградного моллюска в своём доме – как вы собираетесь его назвать? Ждём ваших историй, комментариев, отзывов и впечатлений.

Читайте также о правильном обустройстве террариума для улиток ахатин — дальних родственников наших виноградных улиток.

«Улиточный сад»

Журнал «Агроинвестор»

апрель 2020

Читать номер

Промышленные проекты по выращиванию улиток в России до сих пор можно пересчитать по пальцам одной руки. Однако в 2019 году в Предгорном районе Ставропольского края было запущено еще одно производство — ферма «Улиточный сад» КФХ Артема Храмова. «Было собрано маточное стадо виноградных улиток, они содержатся в теплице размером 500 м² при температуре воздуха 15-16 градусов с подачей воды для поддержания влажности, — рассказывает представитель пресс-службы краевого минсельхоза. — Цикл роста улитки — восемь месяцев, за это время она достигает веса около 15 г, после выращивания улитка отправляется на переработку в цех, арендуемый компанией в Пятигорске». Первый урожай, собранный минувшей осенью, составил около 3 т. Готовая продукция уже поставляется в столичные рестораны. По оценке главы предприятия Артема Храмова, рентабельность этого бизнеса может достигать 200%. «Идея заняться улитками появилась после детального анализа рынка: я искал узкую нишу, продукт, который в России не производится, а импортные поставки незначительны, — делится предприниматель. — Улитки привлекли также и тем, что из них можно получить не только белок или, например, икру, которая является дорогим деликатесом, но и муцин, используемый в косметологии».

Этот материал доступен только подписчикам. Пожалуйста, войдите в свой аккаунт или купите подписку.

Варианты подписки на электронную версию журнала «Агроинвестор»

Улитка виноградная

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *